Аналiтика

Пропонуємо вашій увазі дослідження, в якому розкрито основні складові візової політики ЄС, що тісно пов'язані зі створенням та розвитком сфери правосуддя, безпеки і свободи Європейського Союзу. Наведений аналітичний матеріал знайомить з основними етапами еволюції сучасних базових принципів функціонування візової політики ЄС, її вплив на міграційну практику, політику кордонів з третіми країнами. Висвітлення питань процесу координації візової політики ЄС, наслідки відносин ЄС з третіми країнами у візово-міграційній сфері, - все це лише невеликий перелік питань, охоплених увагою автора цього системного та актуального дослідження.

Даний матеріал був підготовлений в рамках проекту "Перспективи усунення візових режимів в країнах Східного партнерства". Оскільки рух до безвізового режиму між Україною та ЄС вимагає якісного експертного супроводження та адвокаційної підтримки, громадською ініціативою "Європа без бар'єрів" було розпочато співпрацю з Європейською ініціативою стабільності (ESI), що має великий досвід діяльності в даній сфері. Пропонуємо вашій увазі експертний погляд керівника проекту ESI "Білий список Шенгену" Александри Штіглмайєр, яка розкриває алгоритм необхідних дій в напрямку скасування віз з країнами Європейського Союзу на основі успішного досвіду країн Західних Балкан. Публікується на основі доповіді, виголошеної автором на круглому столі «Перспективи усунення візових бар’єрів з боку ЄС для України та інших країн Східної Європи» проведеному «Європою без бар’єрів» 11 червня 2010 року в Києві.

"Європа без бар'єрів" розміщує відкритого листа відомих туристичних компаній, який засвідчує факт масового перешкоджання навчальним поїздкам сотень українських дітей до Великої Британії. До нього додається лист від дітей, що безпосередньо постраждали. Ми вважаємо викладені факти такими, що мають велике суспільне значення і докладемо зусиль для з'ясування усіх обставин даної справи, зокрема, шляхом офіційного звернення до Посольства Великої Британії в Україні

Офіційний Київ очікував, що 3–4 червня Рада Європейського Союзу за­явить про одностайне рішення всіх країн – членів ЄС надати Україні План дій щодо безвізового режиму, проте європейці не виправдали цих сподівань. Що ж має зробити Україна для досягнення безвізового режиму з ЄС?

Прем’єр-міністр Микола Азаров особисто очолив українську делегацію на засіданні Ради зі співробітництва Україна—ЄС, яке відбулося 15 червня в Люксембурзі. Ще за кілька днів до цієї події передбачалося, що на чолі делегації буде міністр закордонних справ. Позиція прем’єра змінилася, коли Євросоюз гарантував участь зі свого боку Верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики та безпеки Кетрін Ештон.

Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в прес-центрі «Главред-медіа» презентувала видання «Коментований переклад Візового Кодексу Європейського Союзу», яке містить неофіційний переклад Візового Кодексу ЄС, що набув чинності 5 квітня 2010 року, а також коментарі експертів «Європи без бар’єрів» та поради щодо практичного використання положень Кодексу в процесі отримання шенгенських віз.

Візовий кодекс ЄС, що набув чинності з 5 квітня 2010 року, є першим у світі міжнародно-правовим документом такого статусу, який уніфікує норми та процедури надання віз одразу 25 країн (за кількістю учасників Шенгенської зони). Врегульовані кодексом норми раніше значною мірою регулювалися національним законодавством країн-членів, що спричиняло істотні відмінності у візовій політиці та практиці країн ЄС.

Візовий Кодекс ЄС, що набув чинності з 5 квітня 2010 року суттєво змінює та доповнює правове поле самого Євросоюзу, так і міжнародно-правові норми, що регламентують відносини ЄС з третіми країнами (насамперед Угоди про спрощення візового режиму).

У звязку з набуттям чинності з 5 квітня 2010 року Візового Кодексу ЄС «Європа без бар’єрів» публікує здійснений нами неофіційний переклад даного документу українською мовою.

За наявності політичної волі, законодавче забезпечення безвізового режиму між ЄС та Україною можна здійснити за один рік. Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України і громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» у прес-центрі «Главреда» презентували результати дослідження законодавчого забезпечення руху до симетричного безвізового режиму між Європейським Союзом та Україною та поточні оцінки візової практики країн ЄС в Україні.

Питання візового режиму у відносинах України та ЄС протягом останніх років перебуває під пильною увагою всього українського суспільства, а політичні гравці намагаються заробити політичний капітал на демонстрації турботи про громадян України. На жаль, політизовані прояви турботи нерідко лише поглиблюють проблеми тих, кого в сумнівний спосіб намагаються захистити деякі політики.

З 1 березня 2007 року посольства Бельгії, Нідерландів та, частково Німеччини, запровадили нову для України практику прийняття та розгляду візових заявок за участю компанії Visa Facilitation Service (VFS). Ця посередницька компанія розпочала свою діяльність через створені у Києві так звані “візові центри”, які мають виступати посередниками між консульськими установами та заявниками щодо надання інформації та первинної обробки візових документів.

Останнє масштабне розширення Європейського Союзу (1 травня 2004 р.) за рахунок нових 10 членів, в т. ч. сусідів України, принципово змінило функцію Західного кордону України, який власне з цього моменту став і зовнішнім кордоном ЄС. За цей період країни – сусіди України: Угорщина, Словаччина та Польща зробили важливі кроки в напрямку своєї повної інтеграції в Європейські структури.

Початок системної громадської кампанії за безвізовий рух між Україною та ЄС є очевидною потребою, покликаною супроводжувати перебіг «візового діалогу» та реагувати на його наявні чи потенційні виклики, коригуючи у потрібному напрямку порядок денний, зміст та тональність даного діалогу.

15 липня Жак Барро, комісар ЄС з питань правосуддя, свободи та безпеки, оголосив, що Єврокомісія рекомендуватиме Раді ЄС скасувати візовий режим для Сербії, Македонії та Чорногорії з 1 липня 2010 року.

Базується на експертних візитах та внутрішніх оцінках Європейської Комісії з виконання дорожніх карт по візовій лібералізації західно-балканськими країнами (18 травня 2009 р.)

Країнами Східної та Південної Європи накопичено значний досвід проведення громадсько-політичних кампаній за свободу пересування. Історія їх сягає ще у часи падіння залізної завіси, коли громадяни колишніх соціалістичних країн уперше змогли вільно подорожувати країнами колишнього «капіталістичного світу».

Початок системної громадської кампанії за безвізовий рух між Україною та ЄС є очевидною потребою, покликаною супроводжувати перебіг «візового діалогу» та реагувати на його наявні чи потенційні виклики, коригуючи у потрібному напрямку порядок денний, зміст та тональність даного діалогу.

28 січня 2010 року український медійний простір вибухнув новиною: шість депутатів від різних фракцій подали законопроект, реалізація якого тягнутиме за собою поновлення візового режиму для громадян усіх країн (від Європи до Австралії та Японії), яким такий режим був наданий на асиметричних засадах.

Українські політики єдині у своєму задекларованому прагненні домогтися скасування візового режиму для громадян України з боку Європейського Союзу. Під час президентської виборчої кампанії 2010 року всі основні кандидати згадували про дану проблему, обіцяючи своїм виборцям досягти прогресу і врешті зруйнувати «візовий мур», що перешкоджає контактам між громадянами України та ЄС.